ЧОГО БОЇТЬСЯ ДОШКІЛЬНИК І ЯК ДОПОМОГТИ?

Люди не можуть жити без страхів. Страх – це важлива, життєво необхідна емоція, головне завдання якої – вберегти від небезпеки, пробудити в людині обережність і уважність. На думку психологів, страх представляє одну з базових вроджених типів реакції людини на зовнішній світ і його подразники. Він є й найбільш небезпечною з емоцій, оскільки порушує адаптаційні можливості дитини і, з часом, може призводити до емоційної нестабільності, до переживання таких станів, як надмірна тривожність, постійне напруження, дратівливість, агресивність, нав’язливість, депресія та ін.

Серед лікарів, психологів, психотерапевтів існує думка, що свій перший страх дитина відчуває ще в процесі свого народження: проходячи родовими стезями дитина зазнає позамежну страх і панічний жах. Малюк, тільки з’явившись на світ, вже дуже гостро відчуває свою відособленість від незнайомого навколишнього світу. Для дитини наш світ великий і багато в чому непізнаний, діти часто зустрічаються з природним страхом невідомого. Вони можуть боятися повсякденних речей, природних явищ, нових людей, нових місць.

Більшість дитячих страхів є віковими та мають тимчасовий характер. За статистикою, в середньому, страхів більше у дівчат, ніж у хлопчиків, через їх більшу чутливість. Часті захворювання впливають на вразливість дитини щодо страху. Висока чутливість до страху у шестирічних хлопчиків і дівчат є вищою, коли вони не відвідують школу. У школярів страхів менше, ніж у дошкільнят.

Сучасні психологи виділяє 29 типів страху (за А. В. Захарову), які переживають діти з моменту народження і до 16-18 – річного віку. Особливу увагу при цьому приділено «переломним» віком: 3-4 роки (у хлопчиків кількість страхів знижується, у дівчат посилюється), 6-7 років (до страхів самотності, смерті додаються «соціальні»: смерть близьких) і 11-12 років (до 16-18 років страхи поступово відступають).

Типові страхи дитини за основними віковими періодами.

Від одного року до трьох років:

· гучний шум, звуки побутової техніки;

· розставання з близькими;

· незнайомі однолітки, незнайомі люди;

· купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті), процес вкладання до сну (страх відключення свідомості, перші усвідомлені кошмари уві сні, несподіване пробудження);

· травми і падіння;

· туалет (унітаз і процес спуску води);

· перестановка меблів;

· різка зміна погоди (особливо гроза).

Від трьох до шести років:

· гучний шум, звуки побутової техніки;

· смерть (близьких людей, тварин);

· нічні кошмари;

· вогонь або пожежа;

· хвороба і лікарні;

· різка зміна погоди (особливо гроза).

Від шести до семи років:

· гучний шум, звуки побутової техніки;

· казкові та інші створення «потойбічної реальності (Баба-Яга, привиди, зомбі й інша «нечисть»);

· травми, порізи;

· втрата батьків;

· темрява і самотність перед сном (кошмари і бачення);

· перехід до школи;

· фізичне покарання батьків; конфлікти чи непорозуміння з однолітками в школі.

Дитячі страхи зазвичай поділяють на три види: нав’язливі, маячні і надцінні.

До нав’язливих страхів зараховують численні «фобії»: гипсофобия (боязнь висоти), агорафобія (страх відкритого простору). Ці страхи виникають у дитини виключно у визначених випадках.

До маревних страхам відносять страхи, джерело яких не вдається виявити (боязнь фрукта, взуття, якихось певних речей). Ці страхи свідчать про серйозні проблеми психіки дитини. Тут вже терміново потрібна лікарська допомога.

Надцінні страхи - «ідеї фікс» (страх «виклику» на уроці, заїкання; боязнь «нечисті» та інших «страшилок»; жах при візиті до лікаря). Саме з цією категорією страхів (90 % всіх випадків звернень) і працюють в основному психологи.

Причини страхів:

Ø тривалі переживання, сильні психічні враження,

Ø вкрай нетипова, шокуюча ситуація (як при нападі собак),

Ø відсутність навичок психологічної самозахисту,

Ø крайня емоційна насиченість переживань,

Ø низька самооцінка,

Ø ухилення від зустрічі з об’єктом страху,

Ø неприйняття нового і невідомого,

Ø «залякування» з несподіваного джерела: ЗМІ, ТБ – програма, фільм, необережно прочитана казка,

Ø відбулася «нехороша» зустріч з якимись особами,

Ø сімейні конфлікти,

Ø необачні розмови дорослих,

Ø коментарі незвичайних подій,

Ø покарання або залякування дітей певним явищем, особою, подією тощо.

У 3-5 років у дитини можуть виникати нічні кошмари, страх темряви, тварин, комах, казкових персонажів та ін.

Десь у 5-6 років у дітей з'являються страхи публічних виступів, нового колективу, будь-яких змін у житті, а також нещасних випадків.

1. Страх втратити маму, розлучитись з нею.

Поряд з мамою малюк відчуває себе в повній безпеці. Коли дитина на прогулянці кудись йде самостійно – вона постійно озирається. Адже експериментувати, досліджувати світ можна, маючи надійний тил і зв'язок з мамою. Тому потрібно сформувати впевненість дитини, що мама завжди повертається. Частіше грайте з дитиною в хованки, міцно обіймайте і жартома кажете: «Не відпущу тебе!».

Неправильно, коли батьки ховаються від дитини, коли вона не послухалась і відбігла від них, або коли страшать «Будеш тікати від мами – її бабай забере!». «Мама зникла» - страх матеріалізувався, малюк повернувся до батьків. Наслідок: дитина боїться спати саама, прокидається вночі, плаче і кличе маму. Головне – малюк перестає проявляти самостійність.

Розлуку з мамою необхідно зробити максимально передбачуваною для дитини – повинна знати з ким вона буде, коли повернеться додому (пояснити зрозумілою мовою, показати наочно). Збільшуйте час розлуки поступово, залишаючи дитину з іншими рідними людьми. Перед відходом дайте малюкові вашу особисту річ, для нього це буде ниточкою, що зв'язує вас. Також читайте дітям казки, де герой розлучається з мамою, а потім знову зустрічається з нею. Наприклад, книга Сари Неш «Найніжніші обійми у світі».

Якщо ви хочете підготувати дитину до відвідування дитячого садка, також краще поступово знайомити її з дитячим колективом і читати тематичні книги. Наприклад, «Зайчик йде в садок» О. Громової (призначена для дітей 2-4 р.).

2. Страх темряви.

Більшість дітей бояться темряви. Багато в чому це пов'язано з їх розвиненою уявою.

Батькам варто познайомити дитину з темрявою. Наприклад, зайти разом в темну кімнату і придивитися, прислухатися до неї, підсвітити ліхтариком, що діти так люблять робити в цьому віці, можна щось пошукати.

Також можете поставити дитині нічник, не поспішайте виходити з кімнати, коли малюк засне. Визнайте, що теж іноді боїтеся, розкажіть, що вам допомагає в таких випадках. У фантазіях дитини можуть жити супергерої, тому буде корисно розповісти дитині, як вам допомагає впоратися з переживаннями образ героя.

Ще один спосіб – дотики. Чим більше дитину торкаються – тим більше вона відчуває своє тіло, тим вищий рівень відчуття «я існую». Особливо це важливо, коли дитина боїться спати одна.

При роботі зі страхом темряви, рекомендовано такі книги:

«Хто живе у темряві» – збірка віршів про вечір, ніч, темряву, які описують красу нічного лісу, тихого будинку і зоряного неба ( для дітей від народження до 6 р.).

«Чому ти не спиш» ірланд. письменника Уодделла Мартіна - добра казка про страх темряви для самих маленьких слухачів (для дітей 1-4 р.).

«Тося-Бося і темрява» лит. письменниці Ліни Жутауте. Героїня - хоробра дівчинка, але як тільки настає ніч, приходить страшна Темрява і лякає дитину. Одного разу Тося-Бося вирішує, що досить боятися, і відправляється на пошуки Темряви, щоб від неї позбутися (для дітей 3-6 р.).

3. Страх нових людей і місць

Дитина до 3 років не довіряє світу і віддавати перевагу старим іграшкам, речам. Для неї все нове – непередбачуване, нестабільне і становить потенційною небезпекою.

Дитина може боятися павутини, пір'я, листя, покриття на дитячому майданчику, пелюсток - чого завгодно. Дорослим зазвичай це незрозуміло.

Причина - дитяча уява або ситуація, яка закріпила страх.

Не потрібно пояснювати дитині, що не потрібно боятися, - марно. Потрібно визнати страх дитини, надати їй підтримку, і вже після неприємної ситуації розпитати про її страх.

Не можна наполягати на тому, що потрібно «перестати боятися». Якщо хтось підбадьорює вашу дитину вести себе сміливіше, станьте на бік малюка і скажіть йому, що він не зобов'язаний слухати чужі поради.

Батькам потрібно надати можливість дитині зробити вибір, впливати на нього. Радьтесь з нею, погоджуйтесь. Поважайте її вибір взяти стару річ, а не скористатись новою.

4. Страх води

Він може з'являтися у дітей будь-якого віку. Діти можуть боятися як миття голови, так і душа або відкритої води. Крім того, може бути страх мочалки, мила, шампуню або піни. Страх може проявлятися лише в певних водоймах: на відкритій воді, в басейні, у ванні. Також боязнь води може передаватися від батьків.

Потрібно визнати страх дитини, допомогти їй закрити обличчя, якщо він боїться попадання води. Якщо дитина боїться мити голову, не можна поспішати і наполягати.

Якщо дитина боїться мочалки - спробуйте змінити на іншу, вибрати разом, щоб сподобався дизайн.

Головне - самі не бійтеся води, показуйте позитивний та безпечний приклад.

5. Страх болю (уколов, лікарів)

Діти дуже швидко запам'ятовують, що люди в білих халатах можуть принести неприємні відчуття аж до болю.

Важливо ніколи не лякати дитини лікарями, лікарнями, уколами і щепленнями. Потрібно створювати у свідомості дитини позитивний образ лікарів і лікарень, говорити, що там допомагають дітям одужати.

Важливо також самим батькам не боятися лікарів і не показувати дитині свої страхи.

Якщо дитина боїться навіть будівлі поліклініки, то постарайтеся її зводити туди без причини - коли дитина буде максимально спокійна. Так малюк побачить, що зайти в поліклініку зовсім не страшно, їй там не зроблять нічого неприємного.

6. Страх тварин і комах.

Потрібно зробити ситуацію максимально передбачуваною, дати дитині можливість захищатися.

У цьому випадкудитину варто краще познайомити з природою, розповісти, чим відрізняються тварини, комахи, які з них небезпечні, а які – ні. З деякими - можна ближче познайомитися, розглянути їх, взяти на руки, якщо дитина готова. Від небезпечних тварин/комах навчити захищатися: не підходити близько, не дражнити, використовувати маски, креми. Навчити правильно реагувати: голосно прокричати, налякати, можна втекти, зробити своїм другом. Інформація розсіює страхи, і не тільки у дітей.

Крім цього можна почитати фільми, кумедні книги, як наприклад:

«Як полюбити павучка» нім. письменниці Діана Амфт. Маленький павучок вирішив розібратися в хвилюючому питанні, чому його так бояться люди. Для цього він вирушив до родичів і друзів, щоб почути думку кожного з них (для дітей 3-6 р.).

«Мурахи» іспан. письменника Алехандро Альгара. У казці мурашки розповідають читачеві про своє цікаве повсякденне життя, розкриваючи при цьому свої маленькі секрети (для дітей 3-6 р.)

7. Страх чудовиськ, монстрів.

Спочатку зверніть увагу, можливо, хтось з ваших родичів чи знайомих залякує дитину чудовиськом: «Якщо цього не зробиш, до тебе прийде страшний Бабай!». Навмисно залякувати малюка не варто, шукайте інші способи домовлятися з ним.

Що робити? Пограйте з дитиною в театр, нехай дитина побуде в ролі чудовиська і в своє задоволення полякає батьків, а потім поміняйтеся. Зображуйте страшного монстра, який хоче наздогнати і лише міцно обійняти малюка. Кривляйтеся, будуйте пики, веселіться разом з дитиною.

Якщо ви помічаєте, що страх чудовиськ має затяжний і панічний характер і малюка мучать нічні кошмари, в такому випадку варто звернутися до дитячого психолога. Причиною цього може бути стресова ситуація, напружена обстановка в сім'ї або пригнічена агресія дитини. Коли малюкові забороняють злитися, відстоювати свої кордони, говорити «мені не подобається», «не хочеться», «стоп», його позбавляють можливості захищати своє «Я» - це розвиває тривожність і невпевненість в собі. Адже агресія, в першу чергу, потрібна для захисту, а заборона на агресію позбавляє дитину такого інструменту. Ігро- і казкотерапія в цьому випадку мають відмінний ефект. Можна почитати такі книги:

«Там, де живуть чудовиська» амер. письменника Моріса Сендака.

Герой книги – Хлопчик, який став царем страшних монстрів і веселився разом з ними поки «безстрашному і відважному царю не стало самотньо...» (для дітей 3-6 р.)

«Груффало» англ. письменниці Джулії Дональдсон . Розповідь про маленького мишеня, який йде через дрімучий ліс і, щоб врятуватися від лисиці, сови і змії, вигадує страшного звіра Груффало (для дітей 2-6 р.).

«Як впоратися з монстрами» фр. письменниці Катрін Леблан. Це дуже цікава книга-енциклопедія, у якій монстри зображуються настільки смішно, що страху просто немає місця (для дітей 2-6 р.).

«Чим займаються вовки, коли не лякають дітей?» і «Чим займаються відьми, поки не лякають дітей» фр. авторів Лямур-Кроше Селін і Домаса Олів'є). Щоб маленькому вовченяті стати справжнім Злим Вовком, треба добре потрудитися: старанно навчається у Школі для Злих Вовків, займатися спортом і ходити на манікюр. А у юних відьмочок життя ще складніше;) (для дітей 3-6 р.).

«П'ята овечка» нім. письменниці Грундман Гаррієт. Це історія про те, як дівчинка рахувала овечок перед сном, п'ята з яких виявилася вовком, але дівчинка не розгубилася і знайшла вихід з небезпечної ситуації ( для дітей 3-6 р.).

8. Страх нещасних випадків (пожежі, потопу, аварій, травм).

Дитину слід заспокоїти за допомогою інформації. Познайомити з правилами безпеки і пояснити, як потрібно реагувати під час нещасного випадку. У цьому віці діти повинні знати на пам'ять телефони батьків, швидкої допомоги, міліції, пожежної, а також адресу свого проживання.

9. Страх публічних виступів.

Пов’язано з відчуттям самотності, відсутності контакту.

Потрібно підтримати дитину, погладити її, взяти за руку, обійняти. Якщо можна – виступіть разом. Розкажіть, що ви теж боялись і це нормально. Можна потренувати виступ дитини вдома заздалегідь.

У цьому випадку можна використатит такі книги:

«Один на сцені» швед. письменників Ульфа Нільсона й Еви Еріксон. Герой книги, хлопчик 6 років, ділитися з читачем своїми переживаннями перед виступом на концерті: страхом, жахом, соромом, панікою, нічними кошмарами. А подолати ці почуття йому допомагає молодший брат (для дітей від 3 р.).

«Кошеня Шмяк, співай, не бійся!» англ. письменника Роба Скоттона. Кошеня Шмяк дуже хвилюється перед виступом, зі страхом йому допомагають впорається вчителька, друзі і його маленький друг мишеня (для дітей від 3 р.).

10. Страх побутової техніки.

В першу чергу – не залишати дитину наодинці з технікою, яка викликає у дитини страх. Включити техніку, щоб дитина перестала її боятися, - неправильно. Страх переможе дитину.

Дитину варто краще познайомити з технікою, розповісти, що це за предмет, чому він так гудить, що може бути небезпечним, взяти в руки, розглянути. Інформація розсіює страхи, і не тільки у дітей.

Можна робити «кроки» до техніки разом з дитиною: підходьте по кроках до техніки. Якщо заплакала – «крок» назад, відступити. Дитину краще тримати на руках – відчуття безпеки. Якщо буде плакати – припинити підходити і повторити на наступний раз.

11. Страх втрати маминої любові.

В два роки дитина починає на все говорити «ні», вередувати, плювати, битися. В маминій реакції на її поведінку вона бачить роздратування. У неї виникає думка «Може мама мене не любить?»

Пояснення типу «Ти хороший, але поганий твій вчинок», - не працює. Дитина чує тільки слово «поганий». До 3 років малюка можна обмежувати тільки словами «ні, не можна».

Тому варто присісти поруч з дитиною, дати час на розуміння, що ви поряд, обняти її, торкнутися, подивитись у вічі. Так дитина переконається, що батьки її люблять. Поясніть де ви були, що робили. Говоріть, що ви постійно про неї думали, прибігли до неї як тільки змогли.

12. Страх Діда Мороза, клоуна.

Ці персонажі, в першу чергу, сприймаються дитиною як незнайомці. Діти – великі консерватори і до нового ставляться насторожено. Такий страх властивий дітям до 5-6 років.

Викликає у дітей настороженість те, що діти не бачать емоцій і міміки цих персонажей. А діти прагнуть бачити обличчя.

Тому батьки зазделегідь, у вигляді іграшки на руку, повинні познайомити дітей з цими героями (менші за розмірами, не говорять дивними голосами). Свято з ними варто влаштовувати спочатку вдома до 4-5 років, у знайомій обстановці, а потім брати участь у більш масових святах. Тримати дитину за руку, бути поруч, не вимагати від дитини активної участі – це послабить страх, надасть їй впевненості.

До 5 років небажано запрошувати цього героя на свято до дитини. Якщо дивитися – тільки на відстані і на руках у мами.

13. Страх смерті.

До 4-5 років діти смерті не бояться, бо це явище вище їхнього розуміння і нема достатньо досвіду.

Після 5 років дитина якимось чином виявляє, що існує таке явище як смерть. Спочатку її це лякає, бо не піддається контролю і вказує на незворотність процесу.

Поява страху смерті пов’язано з розумінням дитиною категорії часу. «Коли я буду малюком» - рзуміє, що час йде не тільки вперед, але й назад.

Про смерть з дитиною потрібно говорити тоді, коли вона запитує чи цікавиться. Говорити треба так, як є, без подробиць. Наприклад, «Я боюсь померти» - «Всі люди бояться померти».

14. Страх замкнутого простору (їхати в ліфті, зачинитись у шафі).

В основі цього страху – страх смерті: замкнусь і задихнусь.

Тому просто потрібно уникати таких ситуацій, де дитина залишається сама в замкнутому просторі. Страх не закріпиться. Виросте і страх пройде сам.

15. Страх самотності.

До 3 р. дитина помічає лише свої стосунки з мамою. Після 3 років дитина помічає, що є стосунки між татом і мамою, а дитина – сама по собі. Виникає відчуття самотності.

Інша причина – малюк боїться бути відкритим у спілкуванні. Дитина пргне бути ініціатором і лідером гри. Якщо гру не підтримує інша дитина і це відбувається часто – у неї виникає відчуття відкинутості.

Покарання батьків дитини фразою «я з тобою не розмовляю» - викликає страх втрати контакту, а, отже, відчуття самотності.

Ще одна причина страху самотності – розуміння дитиною своєї залежності від батьків. У 3-4 р. Дитина починає розуміти, що її благополуччя залежить від батьків (їжа, тепло, безпека, розуміння).

Вихід – дати їй стійке непорушне відчуття контакту з батьками. Покажіть це поглядом, дотиком, увга, підтримка.

Книги відомих психологів, де читач може познайомитися з усім розмаїттям дитячих страхів:

«Цілюща боюська: казки-розмальовки для дітей 3-6 р.». Кожна казка в цій книзі присвячена конкретному страху. Крім казок автори-психологи рекомендують вправи для закріплення результатів і терапевтичні розмальовки для дітей.

«Азбука хоробрості» укр. письменниці і психолога Наталії Чуб. Ця книга знайомить дітей з життєвими ситуаціями, в яких герої зустрічаються з різними страхами: лікаря, нової компанії, виступів, грози, темряви, страшних снів, ліфта, дрилі і багатьох інших. Історії короткі, прості, з римою (для дітей 2-6 р.).

«Що робити, якщо» рос. психолога Людмили Петрановской. Автор у захоплюючій формі розповідає дитині, як правильно діяти в складних ситуаціях, з якими стикається школяр на своєму життєвому шляху. Є відмінні поради для підлітків (для дітей від 6 р.)

Подолання страхів у дитини - довгий і нелегкий процес.Дитина не винна, що боїться. Для неї така реакція на новий непізнаний світ природна. Не сприймайте страхи як дитячу слабкість і боягузтво – дитина замкнеться в собі, переляк сховається в підсвідомості і надалі виявиться в ситуації стресу. Не намагайтеся захистити дитину від усіх життєвих перешкод - у підсумку вона втратить зв’язок з цим світом, втратить самостійність і здатність до адаптації.

Дитина з раннього віку повинна виховуватись в атмосфері емоційної теплоти і бути прив’язана до матері (чи до особи, яка замінює матір) на основі стійких емоційних зв’язків, які для них обох є джерелом задоволення і радості.

Батьки повинні «проживати» з дитинною одне життя,. але не допустити надмірної опіки та вимогливості. Від того, чи зможуть батьки відчувати дитину та розуміти зміни, що відбуваються з їх дитиною, та відповідно до цього, змінювати свої стосунки з нею, буде залежати той позитивний емоційний контакт, який допоможе впоратись зі страхами.

Щоб не нагнітати страхів, зменшувати їх рівень, необхідно:

· Любити дитину і приймати її такою, яка вона є.

· Не сварити за те, що дитина боїться, і забороняти їй боятись.

· Висміювати дитину або глузувати з неї за те, що боїться.

· Оберігати дітей від страхів, викликаних сімейними конфліктами, батьківською неувагою, відсутністю любові.

· Визнавати дитячі страхи, виявляти увагу і розуміння, допомагати дитині позбуватися страхів.

· Створювати психологічно безпечний для дитини простір в родині та в соціумі.

· Терпляче пояснювати незрозумілі речі.

· Говорити з дитиною про те, що страшно.

· Не принижувати гідність дитини частими покараннями.

· Не залякувати!

· Не ставити до дитини завищених вимог та непосильних навантажень.

· Формувати та постійно підтримувати позитивну самооцінку дитини.

· Не заражати дитину страхом та перебільшеними застереженнями щодо навколишнього світу.

Джерела:

Близнюк О.О., Дудченко А.О. Великі страхи маленьких дітей та їхніх батьків. Х., 2015. 215 с.

http://www.garmoniya.mk.ua/articles/dytyachi-strahy-psyhologichnyy-suprovid.html

https://www.facebook.com/Дитячий-психіатр-Юліана-Маслак-101030584939083/?__cft__[0]=AZVwkx7rAdkiVAvlkmeDou4eiXyS5bdgufcsFM4TWmdSDPcCkY6950YBQRtXboAPmNHQeH0Y5u5Bov6sKbB8rm_VlvGw6xL3jRPTYCx3w0R1hISsbBmvnh6thybPlWcDtGb7Vt4goOiBfdC4YSYX7o_UkybpAkJJBEJbzmdMguNYDlBB-KrgFFbtZypCPIfyiWAmdTgmJIT0TKwwneL2foVXiC1tn69ZA-8LNiyR77EqImYovvZXF8BklISjBj_ugBg&__tn__=kC%2CP-y-y-R

https://psychologyjournal.ru/public/podborka-skazok-dlya-terapii-detskikh-strakhov

https://nashideti.temaretik.com/1980424885838809978/chego-boyatsya-deti-do-3-let-i-kak-s-etim-borotsya/

https://blagomed.com.ua/shho-take-dityachi-strahi-yih-peredumovi-ta/

Коментарi