Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Сторінка практичного психолога
- РОБОТА З БАТЬКАМИ
- Консультації для батьків.
- ДИТИНА та розлучення
РОЗЛУЧЕННЯ... ПОДУМАЙТЕ ПРО ДИТИНУ!
Діти важко перносять будь-які зміни, що вже говорити про розлучення батьків. Адже для дитини сім'я - це її світ, досвід, захист, школа життя...
Сім'я має грандіозний вплив на формування особистості дитини. Вступаючи у певні відносини з батьками та іншими членами родини, малюк пізнає ріноманіття людської поведінки і емоційних станів і сам вчиться любити, радіти, співчувати чи ненавидіти і конфліктувати. У сім'ї формується характер особистості по максимуму.
І розлучення, хочете чи не хочете ви цього, все рівно залишить відбиток на психіці дитини.
Я мінімізувати стресовий вплив на дитину під час розлучення і після нього? Ця робота лягає на плечі, у першу чергу, батька, з яким залишається дитина.
**Практичні рекомендації батькам неповної сім'ї щодо виховання дитини.**
— Дитині слід пояснити, що сталося. у доступній для його розуміння формі. При цьому обов'язково дотриматися як мінімум трьох правил:
1) нікого не звинувачувати;
2) запевнити, що батько, що пішов з сім'ї, любить його;
3) показати, що так буває з багатьма людьми і тому нехай краще буде так, як є.
— Постаратися не міняти місце проживання, бо дитина тепер сильніше, ніж будь-коли, потребує збереження старих дружніх зв'язків.
— При вимушеній зміні місця проживання не можна одночасно забирати дитину з її дитячого садка: адже вона і так почувається покинутою одним із батьків — відрив від друзів і просто знайомих, звичних осіб може лише посилити стрес.
— Допомагати дитині дорослішати і ставати самостійною, не замикаючи штучно її на собі, інакше у неї складеться надмірна і нездорова залежність від дорослого, що залишився з нею.
— Постаратися якомога простіше вирішувати можливі розбіжності з бабусями та дідусями щодо виховання дитини. Можливо, вони запропонують свою допомогу, і самотньому батькові доведеться приймати її набагато частіше, ніж хотілося б. Кожен конфлікт з ними шкодитиме дитині, народжуватиме і підтримуватиме в ній невпевненість, а самого батька виводитиме з себе.
— Якщо дитина не маленька, потрібно створити їй можливість зустрічатися з однолітками та з якимись іншими особами тієї самої статі, що й відсутній тепер у родині батько: це можуть бути родичі, друзі родини, добрі знайомі.
— Не займатися вихованням у поганому настрої.
— Зрозуміти, чого ви хочете від дитини і пояснити їй, дізнатися, що вона про це думає.
— Надати дитині самостійність. Виховувати, але не контролювати кожен його крок. Не підміняти виховання опікою.
— Не підказувати готове рішення — підказувати, якщо необхідно, шляхи до вирішення та час від часу розбирати з дитиною правильні та хибні кроки до мети.
- Неодмінно хвалити дитину за успіх.
— Навчити дитину самостійно оцінювати свої досягнення та пишатися ними.
— Якщо дитина зробила провину, потрібно оцінити провину відразу і зробити паузу, щоб дитина змогла усвідомити почуте.
— Оцінивши провину, слід підтримати дитину як особистість: доторкнутися до неї, щоб вона відчула, що близька людина співчуває і сподівається на неї, що батько впевнений, що все у дитини буде гаразд.
— З дитиною треба бути доброю і послідовною, в міру суворою.
— У разі виникнення труднощів у вихованні, а краще — для їхньої профілактики, слід звернутися за допомогою до психолога.
З сайту ДИТЯЧА ПСИХОЛОГІЯ 
Догори